Снежинки тихо падали за окном. Мишке нравилось наблюдать, как шел снег. Болело горло и было больно глотать. Мишка не знал, чем отвлечься от этой боли и был очень рад, что пошел снег. Во-первых, это предвещало много хорошего после того, как он выздоровеет, во - вторых, он любил смотреть, как падает снег. Он попросил маму сделать неяркий свет в комнате и стал смотреть в окно на падающие снежинки. И не заметил, как уснул. И приснился Мишке сон.
- Динь-дон, - пела сосулька, которая свисала с карниза. Динь-дон. Динь.....
Шел снег, и снежинки собирались внизу, покрывали дорожку перед домом и росли в сугробы. Вот выбежали во двор мальчишки и стали лепить из снежинок снежки, а потом слепили огромного снеговика с носом морковкой и угольками вместо глаз.
Сосулька наблюдала за всем этим и думала:
- Я особенная, поэтому я так высоко и меня никто не трогает. Я предназначена только петь, и она опять пропела свое - динь-дон.
Снег шел всю ночь. Его было так много, что наутро вышли дворники и стали лопатами сгребать снег в сугробы. А потом посыпали дорогу песком, и дорога перестала быть белоснежной.
Сосулька не могла понять, почему люди убирают снег. И опять она подумала:
- Я особенная.
На следующий день опять шел снег. И тут она решила спросить у пролетавшей мимо снежинки:
- Скажи мне, зачем люди убирают снежинки? Ведь это так красиво! Все вокруг белое, сверкающее!
- Не знаю, - ответила снежинка. Знаю только, что мы растаем весной и напоим землю, чтобы она дала свой урожай. И ты растаешь, сосулька, крикнула улетавшая вниз снежинка.
Сосулька попыталась на миг представить, как она растает, и ужаснулась от одной мысли об этом.
- Но я не хочу умирать, я хочу быть всегда!
- Мы не умрем, - эхом отозвалась снежинка. Мы растаем, а потом паром, облачком поднимемся в небо, чтобы когда-то опять прийти снегом на землю.
Глупая сосулька никак не могла согласиться, что она тоже растает. Это вы растаете,- говорила она снежинкам,- а я буду петь, и петь –динь – дон - .дон...
Зима отступала, а весеннее солнце превратило снежинки в маленькие ручейки, которые побежали по земле.
И вот однажды солнышко коснулось сосульки своими лучами. Ой, как хорошо, - подумала сосулька. Тепло нежно касалось ее бочков, и сосулька таяла от прикосновений солнышка. Как, кап, кап.....
Она увидела, что снежинки превратились в ручейки. А она все еще есть, и она запела особенно звонко, переливаясь в лучах весеннего солнца, - Динь - дон- кап, кап... Динь - кап, кап, дон- кап, кап, кап,- ее голосок становился все тише и тише, и она растаяла совсем.
К лужице, которая осталась от сосульки, подлетел шустрый воробей, и сделав несколько глоточков воды, стал купаться в ней, создавая фонтан брызг. Хорошо-то как, - чирикал он, - блаженство! Но сосулька уже не слышала его. Может быть, кто-нибудь расскажет ей об этом, какой красивой была ее последняя песня.
И тут Мишка проснулся. Он протер сонные глаза, и подумал, оказывается, у снежинок и сосулек тоже есть своя жизнь. И они тоже что-то отдают другим. Мир в глазах Мишки ожил. Он подумал, что теперь будет внимательно слушать на уроках, потому что он многого не знал. Нет, он знал, что все вокруг живет по своим законам мироздания. Он только не мог понять до конца, как мог Бог продумать все до таких мелочей, что не бывает даже ни одной одинаковой снежинки. И уж совсем не мог понять, почему все происходит, и ничто в природе не может нарушить этот порядок.
Мишка встал, раздвинул шторы и посмотрел в окно. На улице было темно. Лишь луна освещала падающие снежинки. Мишка поднял глаза в небо, и попытался увидеть, откуда они летят, но ничего, кроме луны и звезд там не обнаружил. И ведь летят с неба и назад не возвращаются, пока не сделают то, для чего посланы на землю, - подумал Мишка и пошел спать. Горло уже болело не так сильно. Значит, скоро в школу. Обязательно спрошу у учителя, как это снежинки облачком возвращаются на небо. И он сладко заснул.
Наталия Минаева,
Рига, Латвия
"Он ввел меня в дом пира, и знамя Его надо мною - любовь". Песня Песней 2:4
Любовь Моя - поэзия души...и это все о Нем
Прочитано 8305 раз. Голосов 1. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Ханука та Різдво. - Левицька Галина Вистава відредагована, щоб могли зрозуміти діти молодшого віку. В коментарях залишаю 2 Дію, як була в першому варіанті. Можливо комусь знадобиться більш глибока інформація про Свято Хануки.
2 Дія
Ангел: Було це після завойовницьких війн Олександра Македонського, коли земля Ізраїлю перейшла під владу Сирії. Всі країни об’єднувала елліністична культура, в якій змішалися звичаї і традиції різних народів. Люди вважали себе «Громадянами Всесвіту». Вони захоплювалися різними спортивними іграми, язичеськими святкуваннями та спектаклями на честь грецьких богів.
Багато євреїв були слабкими у вірі і хотіли бути, як всі... Над життям євреїв, які залишались вірними Божим Заповідям, нависла загроза.
1-й ведучий: І що, насправді, карали тих, хто не їв свинину?
Ангел: Насправді! Вимоги до євреїв були дуже суворими. Цар Антиох видав указ про заборону вивчати єврейську мову, святкувати шабат, дотримуватися єврейських традицій і навіть називатися євреями. Це було справжнє рабство! В Єрусалимському Храмі на жертовнику принесли в жертву свиню, а в Храмі поставили статую Зевса!
1-й ведучий: А про яких героїв говорив (ім’я 2-го ведучого)?
Ангел: Це ті євреї, які любили Бога понад усе!
Виходять Матітьягу та Маккабі
Матітьягу: Я, Матітьягу, священик. Разом з моїми синами підняв повстання, кличучи: « Хто за Господа — до мене!» Ми пішли в гори з твердим рішенням стояти в вірі й боротися до останньої краплі крові...
Маккабі: Я, Маккабі, син Матітьягу. Керував загонами повстанців. Визвольна війна продовжувалась 3 роки. Ми не були досвідченими вояками. Наші загони складалися з пастухів, землеробів, ремісників. До того ж ми не мали достатнього озброєння...
1-й ведучий: Маккабі, я не розумію, як можна воювати, не будучи справжніми воїнами?! Без зброї, без лицарських обладунків? Я не розумію, чому ви воювали? Хіба не простіше було б бути такими, як всі? Просто жити і насолоджуватись життям...
Маккабі: Справжнє життя неможливе без віри у Всемогутнього Бога, Живого і Сущого, Який створив усе, Який і дає нам Життя. Справжня насолода — це приходити у Храм і служити, і поклонятися Йому, дякуючи Богові за все! Але Храм споганений і нема місця для поклоніння... Тому ми воювали, щоб звільнити Єрусалим, мати право бути євреєм і приносити жертви Живому Богу в Храмі!
Ангел: Відбулося три вирішальні битви. Війська сирійців значно переважали як по кількості, так і по військовій оснащеності. Але євреї постилися та молилися:
Маккабі: «Боже! Ми безсилі, а Ти Всесильний! Прости нас за наш непослух! І поверни нам Храм! Бо нема життя без істинного поклоніння Тобі!»
Ангел: І Бог дав Своє Диво! Повстанці здобули вирішальну перемогу, звільнили Єрусалим і відновили службу в Храмі!
Маккабі: Священики очистили і освятили Храм, побудували новий жертовник. Але для повноцінного Богослужіння в Храмі треба було засвітити Мінору.
Ангел: Мінора — це великий світильник, який складається з семи лампад, котрі мають постійно горіти. В лампади, згідно Божих Заповідей, треба було заливати лише чисту освячену оливу.
Маккабі: Ми знайшли лише одну посудину з чистою освяченою оливою. Її мало вистачити лише на один день горіння Мінори. Для приготування нової оливи потрібно було вісім днів.
Матітьягу: Але євреї так прагли нового початку Богослужіння! Вони прагли Божого Світла, Божої Милості, Божої Радості! Тому, наперекір всім сумнівам, священики засвітили Мінору. І сталося Боже Диво! Мінора горіла 8 днів, аж поки була приготовлена нова чиста олива.
Ангел: В пам’ять про очищення Храму євреї святкують Хануку. Це свято очищення, оновлення. Це свято Світла!
Матітьягу та Маккабі виходять. Виходить 2-й ведучий.