Сиві скроні у мене та вся голова
Ніби поле дозрілого льону!
Я у дзеркалі бачу село і жнива
Та корів, що бредуть до загону;
Молодесенькі тато і мама гребуть
Сухе сіно й в копиці складають
І натомлені, мене за руку ведуть
Та про Бога гарнесеньку пісню співають.
Все частіше дитинства картини пливуть
Перед нами, бо тілом старієм;
Тільки душі безсмертні і з Богом живуть,
Коли в серці є віра, любов та надія.
Вячеслав Радион,
Everett, WA,USA
С Тобой Господь способно сердце
Земными днями дорожить,
Ведь Ты послал душе усердье
Хоть чем-то людям послужить... e-mail автора:radvyach@yahoo.com
Прочитано 11112 раз. Голосов 4. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Гимн любви, 1, Кор. 13 - Андрей Рюрик Подробный разбор текста в главе: "Принцип любви - следствие неотении" в моей еще неопубликованной книге "Этногенез и цивилизация".
