Посади вербу, бо де вербиця, там чиста водиця (приказка)
========
Посади вербу із молитвою,
Посади гінку, може прийметься.
Із молитвою - мо' очистяться
Наші річеньки скаламучені.
Може вляжуться кола смертнії,
Потечуть струмки неполинові.
І весна сипне цвітом яблуні,
Цвітом зусрічі та оновлення
У криниченьку, у покинуту,
Не забутую, а оплакану.
І в густу траву гупне яблукo
Не отруєне, не обкурене
Смертю тихою, непомітною.
Вродять вишні нам рясно-рясненько.
Порадіємо зорям ясненьким.
Защебечуть ще діти сонячно,
Усміхнемося, люди, сонечку.
Повернеться дід, сивий, немічний,
Щоб померти там, де народжений.
І своя земля пухом вляжеться,
Проростатиме незабудками.
Зашумлять тоді верби радісно.
В чисту річеньку роси вдячності
Будуть капати з гілок схилених.
У спекотний день заховаємось
В тінь лелечих крил. Утамуємо
Спрагу чистою прохолодою,
Як колись діди наші й прадіди.
Посади вербу із молитвою,
Із молитвою, із гарячою,
Покаянних сліз не жаліючи.
Може виросте. Може виплачем
Ген гріховності, світ руйнуючий,
Відбудуємо храм спаплюжений,
Златокупольний у душі своїй.
Ми молитвою порятуємо
Дорогий наш край - він приречений.
Нам останній шанс подаровано.
Не зневаж його. Богу вічному
Наші біди всі доручаючи,
Посади вербу із молитвою,
Із гарячою - хай приймається.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Собачья жизнь - Александр Петропавловский У некоторых к собакам очень отрицательное отношение. А я их люблю. Меня кусали собаки довольно сильно. Но от этого мое отношение к ним не изменилось. Собственная собака, бессознательно, откусила мне фалангу пальца, когда она случайно отравилась и я ей открывал пасть, чтобы влить молоко. Я остался без фаланги, но собаку спас. И был очень рад, что она осталась жива.
